Навчальні проекти учнів СЗШ №77 м.Львова

Ось і добігає до кінця навчальний рік. Працюючи у проекті, ми дізналися багато про традиції та звички нашого народу, знайшли багато цікавих речей, які і досі зберігаються в наших оселях з часів сивої давнини, поспілкувалися з нашими батьками, бабусями та дідусями, зазирнули у бабусину скриню, взяли інтерв*ю у тих, хто береже український дух, зберігає те, що є незмінним, вічним, дорогим серцю кожного із нас. Учні 3-4 класів склали збірку творів про старовинні речі, зробили до текстів малюнки. Тут і казки, і вірші, і загадки... Деякими текстами радісно поділимось і з вами!

РОЗПОВІДЬ ПРО СТАРЕНЬКУ ПРАСКУ
До бабусі Дарини на літо приїхали онуки Наталя та Дмитрик. Бабуся дуже раділа улюбленим діточкам. А вони намагалися в усьому допомагати: поратися в саду і навіть прати білизну та готувати обід.
Наближалося свято Івана Купала (7 липня). Саме цього дня у селі був Празник. І святкова Служба Божа, а потім – частування гостей різними смачними стравами. От і вирішила бабуся Дарина прибрати в хаті, на подвір‘ї, навіть випрати вишивані рушники. Робота йшла жваво. Бабусі в усьому допомогали Наталя і Дмитрик. Вони так захопилися роботою, що залізли на горище і вирішили поскладати старі речі. Дмитрик хотів викинути дуже-дуже старі речі. Але бабуся Дарина пояснила, що скільки часу існує її хата, стільки часу там знаходяться веретено, стара праска, глечики, рушники, скриня та інше, що дісталося бабусі від її батьків. І всі вони дуже потрібні, бо для нас вони безцінні.
Діти виглянули у вікно, а там насувалася чорна хмара. Подув сильний вітер. Бабуся побігла у двір знімати випрані рушники.
Діти швидко взяли праску. Та враз вимкнулось світло. Що ж робити? Діти хвилювалися. А бабуся зняла з горища стару праску, нагріла її на кухні і попрасувала вишивані рушники.
Ось тепер діти зрозуміли, що старі бабусині речі і справді є безцінними і дуже потрібними.

Розповідь склав учень 3-А класу Загайський Назар

РУШНИЧОК
Я – святковий рушничок
Із барвистих ниточок
Вибілений біло-чисто,
Став я гарний, урочистий.
Ну а ще бабуся вміло
Узорами мене вкрила.
Зелененькими листками,
Червоненькими квітками.
Ось такий я рушничок
Із барвистих ниточок!

Вірш склав учень 3-А класу Загайський Назар

КАЗКА ПРО СТАРОВИННІ РЕЧІ
У бабусі Катерини і дідуся Івана є старенька, але дуже чепурна хатина. Взимку вона потопає у снігових заметах, а весною у білому цвітінні садів. Навколо хати дідусь сплів тин з гілок ліщини. Всередині хата нагадувала справжню писанку, така вже вона гарна була, вбрана у безліч вишитих рушників.
Піч біла, але прикрашена барвистими квітами. Під вікном стояла старенька скриня, де зберігалися вишиванки, хустини, рушники, навіть, червоні коралі. А на полицях був старовинний посуд, глиняні горнятка, миски, глечики.
Одного разу, коли Дідусь і Бабуся поїхали до своїх онуків у місто, а в хаті нікого не було, всі старовинні речі ожили та заговорили.
Піч тепло дихала і зігрівала всю хату. Мітла та Кочерга завзято танцювали, прибираючи та підмітаючи підлогу. В кутку виспівувала дідусева Скрипка, бо тільки вона могла створити чудову музику. Стара Скриня то відкривалася, то зачинялася. Враз із скрині вистрибнули червоні чоботи, а за ними бабусині коралі. Чоботи танцювали гопака, коралі разом із ними. Всі веселилися, тільки Глечик чемно стояв на поличці.
- Чого ти не веселишся? ,- запитала у Глечика Кочерга.
- Не гоже так робити, коли господарів немає вдома!
- Та байдуже, - вигукнула Мітла.
Одна тарілка так крутилася, що впала з полиці та мало не розбилась, коли б її не впіймала Кочерга.
Дідусь і бабуся повернулися додому. А всі старовинні речі з того часу поводилися чемно і не бешкетували.
Розповідь склала учениця 3-А класу Тараненко Настя,

ГЛЕЧИК І ВАЗА
У бабусі Марії старенька, але дуже гарна хата. Бабуся – справжня Майстриня. Скільки рушників вона вишила, важко й полічити. А хата бабусина – наче музей! Та ось приїхали до бабусі Марії онуки Петрик і Оленка. Вони подарували її на День народження кришталеву вазу. Бабуся поставила її поруч із старовинним посудом на поличку.
Настала ніч. Всі заснули. Раптом... речі ожили і між ними відбулася розмова. Першою обізвалася кришталева Ваза. Вона була засмучена, що тепер доведеться жити на полиці з незнайомими горнятками, мисками, глечиками.
- Я така тендітна і вишукана, а ви – темні і негарні, - промовила Ваза.
- А вихвалятися негарно! – заперечило маленьке Горнятко.
До Вази приглядалися всі: і Гасова Лампа, і Масничка, і навіть, дерев‘яна Ложка! Тоді подав голос найрозумніший серед усіх Глечик-плескун:
- Ти і справді надзвичайно гарна! Але ти – наша родичка, тільки значно молодша. Отже не треба задирати носа, а давай краще подружимось!
Вранці бабуся взяла Глечик, налила у нього свіжого молока, а у Вазу поставила кілька свіжих гілочок розквітлого бузку. Ваза і Глечик мовчки тішилися, що разом створили затишок у домі. Посміхалася Бабуся, її онуки, гості і невидимою посмішкою посміхалися також Глечик, Ваза та інші предмети, що стояли на поличці!

Підготувала учениця 3-А класу Топилко Анжела

ЗАмок, ЗамОк та Колодка

Одного разу, на сторінках словника, зустрілися три слова: з`амок, зам`ок і колодка.
От Замок і каже: - «Ха! Подивіться на мене, яке я слово величне! Моїм іменем називали споруди, що сягали до неба, а в тих спорудах жили вельможі усякі… Ось таке я слово важливе, а не якась там дрібничка, як ви!».
- «Але і я з тобою рідня!»- закричав Замок. – «Подумай сам, всі ті споруди величні, твоїм ім’ям названі, закривали такими ж великими замк`ами…, от і я слово величне, бо без мене рухнули б твої з`амки!».
Слухала ті їхні розмови Колодка, та й сказала: - «Безперечно, ви слова великі, як і усі наші українські слова, адже мова наша сама багата та милозвучна у світі, але моє ім’я корінням своїм, походить із сивої давнини, та ще не змінює свого значення при зміні наголосу, а ви, обоє, від нього дуже залежите! Ось, наприклад, забрати у слові «з`амок» наголос з літери «а», та перемістити на літеру «о» і він стане словом «зам`ок», так само і навпаки.
Крім того, ваші родичі також є і у російській мові, на відміну від мене! Ось і судіть самі, хто ж слово величне, незмінне і постійне, а не на два словники?

Кохайкевич Даниїл
СЗШ № 77 м. Львів
4-А клас

На сторінках нашого блогу учні 3-Б класу продовжують викладати матеріали, які вони назбирали у ході роботи над проектом. Сьогодні вони представляють цікаву розповідь та фоторепортаж. Про свої старовинні речі розповіла мешканка с.м.т. Комарно ( Городоцький район Львівської області) Геленей Ольга Григорівна. На фото ми можемо побачити зразки старовинної української вишивки, праску, праник, старовинний годинник та комод, всіх вразила велика скриня, шафа та корито. Цим предметам більше ста років, кожен з тих предметів несе на собі знак свого часу, коли використовувався у побуті. А взагалі, всі ці речі і досі пригодні у господарстві і можуть бути використані, якщо "сучасна модна техніка" підведе:) Такі речі, які ви побачите на фото, зроблені на віка!
Матеріали підготували Володя Стріжик, Кожух Іванна, Бучан Роман