Учні початкової школи ( 3-4 класи) долучилися до роботи і зібрали цікаві матеріали у своїх бабусь та дідусів, які мешкають у селі Чаниш Буського району Львівської області. Предмети давнини береже у своїй родині Кріса Євгенія Михайлівна, вона показала старовинну масничку для збивання масла ( користується нею і сьогодні), домоткане полотно, яке вишивала ще її мама Хом'як Ганна Матвіївна, гасову лампу, старовинний праник для прання та прасування білизни та багато іншого. А ще діти зробили фото криниці у вигляді журавля, які збереглися у цьому селі. Адже це також предмет українського фен-шуя, криниця чистої води як символ чистої душі. Величезна подяка за надану допомогу та фото вчителю християнської етики Ганні Володимирівні Онишкевич!!!
Постійні консультації та велику допомогу у роботі над проектом нам надає вчитель трудового навчання та обслуговуючої праці Ольга Кирівна Махінько. Вона запропонувала нам всім поміркувати над тим, як зберігаються традиції українського народу у предметах одягу. Ось яку камізельку виготовила Ольга Кирівна, подивіться на неї і подумайте, чому саме такі візерунки, таку форму, таке оздоблення має цей предмет дитячого одягу. Чекаємо на ваші роздуми та міркування!
До роботи у проекті долучилися учні 2-Б класу. Вони представили свої малюнки, фотографії та міркування про предмети, які мають для їхніх родин особливе значення та несуть інформацію з давнини про традиції та обряди українського народу. На фото старовинний рушник, вишитий ще у 30-х роках минулого століття, обряд хрещення, великодні традиції, малюнки та міркування учнів. Дякуємо учням 2-Б класу: Наконечному Остапу, Совечко Христині, Мунтяну Петрові, Савинській Ксенії, Лисишин Анжеліці та іншим.
Звертаємось до учасників проекту з проханням дослідити, чому важливим атрибутом української родини стала традиція зберігати рушник, які таємниці ховає у собі цей атрибут нашіх помешкань? Чекаємо фотоматеріали, записані сімейні розповіді, міркування та інші цікаві речі, пов'язані з рушником.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, постелю наче долю,
В тихім шелесті трав, щебетанні дібров
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
(А. Малишко)
Традиції і зв'зок з часом можна спостерігати не тільки в родинах нашіх учнів, але і у улюблених вчителів. Сьогодні з нами ділиться своїми предметами українського фен-шуя вчитель зарубіжної літератури Бойко Ірина Миколаївна. Вона береже українські традиції у своїх вишивках та у роботах з бісеру:
пʼятницю, 12 лютого 2010 р.
Про традиції святкування новорічних свят розповідає учень 5-Б класу Максимець Богдан:
РІЗДВЯНІ СВЯТА У НАС, НА УКРАЇНІ !!! Колись ще до, християнства, в Україні у день зимового сонцестояння 25 грудня день найкоротший, а ніч – найдовша люди знали, що це є переломний період у природі. сонце вмирало, але потім знову народжувалося. Тоді людина вірила, що своїми магічними діями, обрядовими піснями вона може допомогти природі, Сонцю в боротьбі з темними силами. І свято всеславяньської богині Коляди це перше свято на честь Сонця,і з нього починалися хліборобські зимові свята. Пізніш після запровадження в Київській Русі Християнства на 15-ий день після зимового сонцестояння впроваджено свята Різдва Христового .У різдвяних звичаях сьогодні бачимо ряд дохристиянських елементів,колядки,щедрівки і нових елементів так як вертеп, (дійство про народження Ісуса Христа). Так як колядки колись славили народження нового Сонця так зараз вони славлять народження Сина Божого Ісуса Христа. Сніп пшениці (дідух) уособлення Селянського Духу, вносився колись і тепер у хату перед вечерею і ставився у кутку на почесному місці, тепер під образами. Зараз у нашій родині на Святвечір за святковим столом збирається вся родина і господар проказує молитву і приносить Богу подяку за щедро накритий стіл (що, як правило, складається із 12-и страв) і просить благословення на успішну працю і достаток на наступний рік. І у нас на всі Різдвяні Свята світиться гарно прикрашена ялинка. Ялинку ми ставимо штучну, щоб зберігати ліси рідного краю. А у нас у Львові ставлять ялинку, ще до Новорічних Свят, яку розбирають, аж після Йорданських Свят, або Водохреща (Свят хрещення Ісуса Христа). Під час Різдвяних Свят діти ходять колядувати, буває ходять вертепом, а на Щедрий Вечір щедрувати. Щедрівки бажають господарям достатку, щастя, здоров’я. Дуже гарно в Україні святкують Водохреща, святково одягнені люди разом із священиками ідуть на річку, де вирубана ополонка і поставлений льодяний хрест, відправляється Богослужіння і посвячується вода. А у нас у Львові освячування води відбувається біля церков, а також в центрі міста на площі Ринок біля міської Ратуші де збираються тисячі львів’ян, щоб зачерпнути свяченої води і принести її додому освятивши свою оселю. Цікаво у нас на селі святкують Новий Рік за старим стилем. Старші збираються у когось у домі святкують Маланки, а молоді хлопці і дівчата збираються і ходять з козою роблять різні жарти, збитки (кому зав’яжуть клямку на дверях, кому знімуть хвіртку з брами і т.п.). А також буває збираються на вечорниці, де дівчата ворожать, а хлопці жартують над ними. А на Новий Рік ранком діти ходять сіяти по домах, бажають господарям доброго врожаю на наступний рік, а ці їх винагороджують хто грішми, а хто солодощами. Сіяти – це посівати зерно пшениці і промовляючи: «Сію,сію посіваю з Новим Роком Вас вітаю, сійся родися жито, пшениця і всяка пашниця на щастя, на здоров’я, на Новий Рік.
Свято Різдва Христового – найбільший празник нашого церковного року. У цей день торжествують небо і земля, люди несуть один одному радісну звістку: «Христос рождається!».
У місті Вифлеємі Марія народила сина, сповила його і поклала в ясла. Недалеко від Вифлеєму появився Божий посланець, який сповістив, що в місті народився Спаситель. У той час, коли Ісус народився, в Єрусалимі панував цар Ірод. Він побоявся, що появився новий цар і наказав негайно вбити дитя. Коли не знайшли Маленького Ісуса, то Ірод звелів вбити всіх хлопчиків до двох років.
Свято Різдва на Україні – це веселе, радісне і велике свято. Воно відрізняється від інших своєю обрядністю.
До Різдва готувалися заздалегідь. Господар зберігав сніп пшениці чи жита з обжинків. Відкладав господар запашне сіно для Різдва, а також готував сухі дрова. До свята господар вигодовував кабанаі робив повний порядок у господарстві.
Господиня також завчасно ножі, горщики, миски, ложки, мила і вишивала білизну, рушники, вимальовувала хату.
Старі бабусі навчали дітей колядувати. Старші діти і парубки збиралися в тій чи іншій хаті за місяць до Різдва і розучували вертеп, готували до нього костюми. Менші діти вивчали колядки, розучували новорічні і різдвяні віншування.
У переддень Різдва в кожній хаті кипіла робота. Варилася кутя – найголовніша святвечірня страва та інші традиційні страви, яких мало бути дванадцять. Усі страви повинні бути пісні. На Святвечір подавали до столу:
1.Кутя
2.Узвар із сушених фруктів
3.Капусняк з пшоном
4.Горох
5.Борщ з грибами
6.Риба смажена
7.Голубці картопляні
8.Вареники з капустою
9.Каша гречана
10.Каша пшоняна
11.Пироги з капустою
12.Пампухи
Батько з сином приносили дідуха, сіно, солому і вносили їх до хати.Дідуха ставили на покуті, сіно розстелювали на столі і накривали білим обрусом, солому розкидали по долівці. Після появи на небі першої зірки всі молилися та приступали до вечері. Споживали страви, починаючи з куті. Побутували прикмети і вірування, пов’язані зі Святвечором. Якщо ніч зоряна, то буде врожайний рік, якщо морозна – буде холодно. На Різдво не можна класти шапку на столі – кроти будуть рити на городі. В ніч на Різдво у хаті цілу ніч має горіти свічка. Після вечері колядували. Якщо дідо і баба жили окремо, то внуки несли їм вечерю. Баба з дідусем саджали внуків за стіл і пригощали смачними стравами. Після цієї вечері обдаровували дітей грішми, яблуками і цукерками.
На Різдво колядники ходили ватагами. Кожна ватага домовлялася на яку мету будуть колядувати: на церкву, школу та ін.
Упродовж різдвяних свят мандрував українськими селами вертеп, що у своїх дійствах славив народження Ісуса Христа.
Так, ми, українці у свято Різдва Христового повинні згадати про престарілих, одиноких, сиріт і поділитися з ними святковою радістю.
Взяти участь у роботі над проектом "Український фен-шуй" зголосилися багато учнів 4-х, 5-х та 6-х класів. Зараз ми працюємо над збором матеріалів, з першими знахідками хочемо поділитися сьогодні. Отже, подивіться, які чудові писанки до Великодніх свят розписує бабуся учня 5-А класу Бойка Володимира. Вона - справжній майстер своєї справи. Ії писанки, як витвір мистецтва зачаровують лагідністю, теплотою, добром і справжньою красою. Крім звичайних писанок, ми бачимо, що пані Тетяна (бабуся Володі) вміє зробити Великоднє яйце як новорічну прикрасу. Отакого справді більше ніде не побачите! Подивіться, яка краса!!!
