Результати нашої роботи

Ось і добігає до кінця навчальний рік. Працюючи у проекті, ми дізналися багато про традиції та звички нашого народу, знайшли багато цікавих речей, які і досі зберігаються в наших оселях з часів сивої давнини, поспілкувалися з нашими батьками, бабусями та дідусями, зазирнули у бабусину скриню, взяли інтерв*ю у тих, хто береже український дух, зберігає те, що є незмінним, вічним, дорогим серцю кожного із нас. Учні 3-4 класів склали збірку творів про старовинні речі, зробили до текстів малюнки. Тут і казки, і вірші, і загадки... Деякими текстами радісно поділимось і з вами!

РОЗПОВІДЬ ПРО СТАРЕНЬКУ ПРАСКУ
До бабусі Дарини на літо приїхали онуки Наталя та Дмитрик. Бабуся дуже раділа улюбленим діточкам. А вони намагалися в усьому допомагати: поратися в саду і навіть прати білизну та готувати обід.
Наближалося свято Івана Купала (7 липня). Саме цього дня у селі був Празник. І святкова Служба Божа, а потім – частування гостей різними смачними стравами. От і вирішила бабуся Дарина прибрати в хаті, на подвір‘ї, навіть випрати вишивані рушники. Робота йшла жваво. Бабусі в усьому допомогали Наталя і Дмитрик. Вони так захопилися роботою, що залізли на горище і вирішили поскладати старі речі. Дмитрик хотів викинути дуже-дуже старі речі. Але бабуся Дарина пояснила, що скільки часу існує її хата, стільки часу там знаходяться веретено, стара праска, глечики, рушники, скриня та інше, що дісталося бабусі від її батьків. І всі вони дуже потрібні, бо для нас вони безцінні.
Діти виглянули у вікно, а там насувалася чорна хмара. Подув сильний вітер. Бабуся побігла у двір знімати випрані рушники.
Діти швидко взяли праску. Та враз вимкнулось світло. Що ж робити? Діти хвилювалися. А бабуся зняла з горища стару праску, нагріла її на кухні і попрасувала вишивані рушники.
Ось тепер діти зрозуміли, що старі бабусині речі і справді є безцінними і дуже потрібними.


Розповідь склав учень 3-А класу Загайський Назар


РУШНИЧОК
Я – святковий рушничок
Із барвистих ниточок
Вибілений біло-чисто,
Став я гарний, урочистий.
Ну а ще бабуся вміло
Узорами мене вкрила.
Зелененькими листками,
Червоненькими квітками.
Ось такий я рушничок
Із барвистих ниточок!


Вірш склав учень 3-А класу Загайський Назар


КАЗКА ПРО СТАРОВИННІ РЕЧІ
У бабусі Катерини і дідуся Івана є старенька, але дуже чепурна хатина. Взимку вона потопає у снігових заметах, а весною у білому цвітінні садів. Навколо хати дідусь сплів тин з гілок ліщини. Всередині хата нагадувала справжню писанку, така вже вона гарна була, вбрана у безліч вишитих рушників.
Піч біла, але прикрашена барвистими квітами. Під вікном стояла старенька скриня, де зберігалися вишиванки, хустини, рушники, навіть, червоні коралі. А на полицях був старовинний посуд, глиняні горнятка, миски, глечики.
Одного разу, коли Дідусь і Бабуся поїхали до своїх онуків у місто, а в хаті нікого не було, всі старовинні речі ожили та заговорили.
Піч тепло дихала і зігрівала всю хату. Мітла та Кочерга завзято танцювали, прибираючи та підмітаючи підлогу. В кутку виспівувала дідусева Скрипка, бо тільки вона могла створити чудову музику. Стара Скриня то відкривалася, то зачинялася. Враз із скрині вистрибнули червоні чоботи, а за ними бабусині коралі. Чоботи танцювали гопака, коралі разом із ними. Всі веселилися, тільки Глечик чемно стояв на поличці.
- Чого ти не веселишся? ,- запитала у Глечика Кочерга.
- Не гоже так робити, коли господарів немає вдома!
- Та байдуже, - вигукнула Мітла.
Одна тарілка так крутилася, що впала з полиці та мало не розбилась, коли б її не впіймала Кочерга.
Дідусь і бабуся повернулися додому. А всі старовинні речі з того часу поводилися чемно і не бешкетували.
Розповідь склала учениця 3-А класу Тараненко Настя,


ГЛЕЧИК І ВАЗА
У бабусі Марії старенька, але дуже гарна хата. Бабуся – справжня Майстриня. Скільки рушників вона вишила, важко й полічити. А хата бабусина – наче музей! Та ось приїхали до бабусі Марії онуки Петрик і Оленка. Вони подарували її на День народження кришталеву вазу. Бабуся поставила її поруч із старовинним посудом на поличку.
Настала ніч. Всі заснули. Раптом... речі ожили і між ними відбулася розмова. Першою обізвалася кришталева Ваза. Вона була засмучена, що тепер доведеться жити на полиці з незнайомими горнятками, мисками, глечиками.
- Я така тендітна і вишукана, а ви – темні і негарні, - промовила Ваза.
- А вихвалятися негарно! – заперечило маленьке Горнятко.
До Вази приглядалися всі: і Гасова Лампа, і Масничка, і навіть, дерев‘яна Ложка! Тоді подав голос найрозумніший серед усіх Глечик-плескун:
- Ти і справді надзвичайно гарна! Але ти – наша родичка, тільки значно молодша. Отже не треба задирати носа, а давай краще подружимось!
Вранці бабуся взяла Глечик, налила у нього свіжого молока, а у Вазу поставила кілька свіжих гілочок розквітлого бузку. Ваза і Глечик мовчки тішилися, що разом створили затишок у домі. Посміхалася Бабуся, її онуки, гості і невидимою посмішкою посміхалися також Глечик, Ваза та інші предмети, що стояли на поличці!

Підготувала учениця 3-А класу Топилко Анжела


ЗАмок, ЗамОк та Колодка

Одного разу, на сторінках словника, зустрілися три слова: з`амок, зам`ок і колодка.
От Замок і каже: - «Ха! Подивіться на мене, яке я слово величне! Моїм іменем називали споруди, що сягали до неба, а в тих спорудах жили вельможі усякі… Ось таке я слово важливе, а не якась там дрібничка, як ви!».
- «Але і я з тобою рідня!»- закричав Замок. – «Подумай сам, всі ті споруди величні, твоїм ім’ям названі, закривали такими ж великими замк`ами…, от і я слово величне, бо без мене рухнули б твої з`амки!».
Слухала ті їхні розмови Колодка, та й сказала: - «Безперечно, ви слова великі, як і усі наші українські слова, адже мова наша сама багата та милозвучна у світі, але моє ім’я корінням своїм, походить із сивої давнини, та ще не змінює свого значення при зміні наголосу, а ви, обоє, від нього дуже залежите! Ось, наприклад, забрати у слові «з`амок» наголос з літери «а», та перемістити на літеру «о» і він стане словом «зам`ок», так само і навпаки.
Крім того, ваші родичі також є і у російській мові, на відміну від мене! Ось і судіть самі, хто ж слово величне, незмінне і постійне, а не на два словники?

Кохайкевич Даниїл
СЗШ № 77 м. Львів
4-А клас

Робота триває...

Сьогодні з нами діляться своїми матеріалами учні 2-А класу Глушко Ярина та Бурич Анастасія, допомагає їм класний керівник Наталя Василівна Шибунько:

Представлення матеріалів на конкурсі навчальних проектів

10 березня 2010 року учениця 5-А класу Вовк Софія представляла матеріали нашого проекту на районному етапі конкурсу навчальних проектів за Програмою Інтел "Навчання для майбутнього" Роботи учасників проекту нашої школи були відзначені у номінації "Наймолодший дослідник". Вітаємо всіх, хто приносив свої матеріали, створював презентації, брав інтервью, шукав цікавинки, проводив опитування, міркував над запитаннями, спілкувався з однодумцями, переконував інших:) Робота триває! Чекаємо на всіх, хто небайдужий до збереження традицій українського народу, до збереження української душі та того, що передається у наших родинах з покоління до поколінь.

Презентація учня 5-А класу Бойка Володимира про Великодні свята

Презентация_Бойко

Матеріали учнів 3-Б класу

На сторінках нашого блогу учні 3-Б класу продовжують викладати матеріали, які вони назбирали у ході роботи над проектом. Сьогодні вони представляють цікаву розповідь та фоторепортаж. Про свої старовинні речі розповіла мешканка с.м.т. Комарно ( Городоцький район Львівської області) Геленей Ольга Григорівна. На фото ми можемо побачити зразки старовинної української вишивки, праску, праник, старовинний годинник та комод, всіх вразила велика скриня, шафа та корито. Цим предметам більше ста років, кожен з тих предметів несе на собі знак свого часу, коли використовувався у побуті. А взагалі, всі ці речі і досі пригодні у господарстві і можуть бути використані, якщо "сучасна модна техніка" підведе:) Такі речі, які ви побачите на фото, зроблені на віка!
Матеріали підготували Володя Стріжик, Кожух Іванна, Бучан Роман

фЕН-шУЙ

Учні 3-Б класу Пархут Вікторія, Асавуляк Вікторія, Жеребецька Василина додали свої матеріали до загальної роботи у проекті.
Вікторія Асавуляк підготувала збірку матеріалів про традиції та звичаї українських свят. Вікторія також принесла цікаві зразки старовинних грошей 1898 р., 1905р., 1913 та 1931 років.
Пархут Вікторія намалювала гасову лампу. Вікторія порадила всім учасникам проекту завітати у Музей гасових ламп, що знаходиться у Львові на вулиці Вірменській. Адже гасова лампа була винайдена саме у Львові!
Жеребецька Василина розповіла про те, які в давнину існували праски. Її розповідь супроводжує гарний малюнок!
Всі учасники проекту висловлюють подяку Ользі Тарасівні Ленець, класному керівнику 3-Б класу!

Учень 3-А класу Загайський Назар розповідає:

Ґорсет, вишитий бісером:
Елемент святкового жіночого одягу. Виготовлений з тонокої шерстяної тканини. Рослинний орнамент говорить про те, що одяг належав молодій дівчині. Виріб створено на Львівщині близько 100 років тому.
Запаска (фартух)
Елемент жіночого святкового одягу. Виготовлений з льняного домотканого полотна. Виріб прикрашає геометричний орнамент, виконаний темними насиченими кольорами. Так оздоблювали одяг молодої заміжної жінки. Запаска виготовлена приблизно у 1890-1898 роках на Львівщині






Ці речі Назар знайшов у бабусиній скрині. Крім цього, у родині Назара зберігаються ось які цікаві традиції:
-- На Святвечір однією із 12 страв були вареники з картоплею і капустою. Господиня в один вареник клала копійку, загорнуту в папір. Той, хто під час вечері знайшов такий вареник, буде багатим!

-- На Святвечір і на Щедрий вечір господиня виносила букет з колосків пшениці, жита, вівса, ячменю, котрий освячувався на Спаса (19 серпня). На який з колосків опало більше інею, урожай такої культури слід очікувати в цьому році.

--Старовинне гадання для дівчат: на Катерини ( 7 грудня) дівчина зрізала гілочку вишні, ставила у воду і якщо гілочка зацвіла до Різдва, то дівчина виходила заміж у цьому році!

За допомогу у зборі матеріалів Назар щиро дякує своїй вчительці Уляні Романівні Шулізі!

Інтерв'ю з тими, хто береже традиції

Учні початкової школи ( 3-4 класи) долучилися до роботи і зібрали цікаві матеріали у своїх бабусь та дідусів, які мешкають у селі Чаниш Буського району Львівської області. Предмети давнини береже у своїй родині Кріса Євгенія Михайлівна, вона показала старовинну масничку для збивання масла ( користується нею і сьогодні), домоткане полотно, яке вишивала ще її мама Хом'як Ганна Матвіївна, гасову лампу, старовинний праник для прання та прасування білизни та багато іншого. А ще діти зробили фото криниці у вигляді журавля, які збереглися у цьому селі. Адже це також предмет українського фен-шуя, криниця чистої води як символ чистої душі.
Величезна подяка за надану допомогу та фото вчителю християнської етики Ганні Володимирівні Онишкевич!!!