Український рушник

Звертаємось до учасників проекту з проханням дослідити, чому важливим атрибутом української родини стала традиція зберігати рушник, які таємниці ховає у собі цей атрибут нашіх помешкань? Чекаємо фотоматеріали, записані сімейні розповіді, міркування та інші цікаві речі, пов'язані з рушником.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, постелю наче долю,
В тихім шелесті трав, щебетанні дібров

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
(А. Малишко)